(057) 392-15-78
(057) 706-39-66

ПРОГРАМА СПІВБЕСІДИ з української мови та літератури для абітурієнтів на базі повної загальної середньої освіти у 2018 р.

ЗАТВЕРДЖУЮ

Голова приймальної комісії

КЗОЗ «ХОМК»

________________ Е.В.Хомченко

«____» __________ 2018 р.



ПРОГРАМА СПІВБЕСІДИ

з української мови та літератури

для абітурієнтів на базі повної загальної середньої освіти у 2018 р.



Програму розглянуто та затверджено

на засіданні приймальної комісії КЗОЗ «ХОМК»

Протокол № ­__ від ________2018 р.



Пояснювальна записка

Програму співбесіди з української мови та літератури для вступу до КЗОЗ «ХОМК» на базі повної загальної середньої освіти у 2018 році розроблено на основі чинних програм для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Технологічний, природничо-математичний, спортивний напрями, суспільно-гуманітарний напрям (економічний профіль). Рівень стандарту (Укладачі: М. І. Пентилюк, О. М. Горошкіна, А. В. Нікітіна) 10-11 кл. Видавництво «Грамота» 2011р. та Українська література. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Природничо-математичний, технологічний, спортивний напрями, суспільно-гуманітарний, художньо-естетичний напрями; філологічний напрям (профіль – іноземна філологія). Академічний рівень (Укладачі: М. Г. Жулинський,Г. Ф. Семенюк – керівники авторського колективу; Р. В. Мовчан, Н. В. Левчик, М. П. Бондар, О. А. Камінчук, В. І. Цимбалюк. За загальною редакцією Р. В. Мовчан) 10-11 кл. Видавництво «Грамота» 2011р.). Крім того, програму співбесіди абітурієнтів з української мови розроблено з урахуванням чинних програм з української мови для 5–9 класів (К.: Перун, 2005).

Матеріал програми вступу абітурієнтів розподілено за такими розділами: «Фонетика. Графіка», «Лексикологія. Фразеологія», «Будова слова. Словотвір», «Морфологія», «Синтаксис», «Стилістика», «Орфоепія», «Орфографія», «Розвиток мовлення».

На вступному випробуванні з української мови та літератури (співбесіда) абітурієнт повинен:

-виявляти певний рівень обізнаності з теми, що розкривається;

-будувати висловлювання певного обсягу, добираючи і впорядковуючи необхідний для реалізації задуму матеріал;

-виразно відображати основну думку, диференціюючи матеріал на головний і другорядний;

-викладати матеріал логічно, послідовно;

-використовувати мовні засоби відповідно до комунікативного завдання, дотримуючись норм літературної мови;

-виявляти своє ставлення до предмета висловлювання, розуміти можливість різних тлумачень тієї самої проблеми;

-аргументувати висловлені думки;

-викладати матеріал виразно, доречно, економно, виявляти багатство лексичних і граматичних засобів.

УКРАЇНСЬКА МОВА

Назва розділу, теми

Знання

Предметні уміння та способи навчальної діяльності

1. Фонетика.

Графіка

Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови. Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й глухі. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ. Склад. Складоподіл. Наголос, наголошені й ненаголошені склади. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків. Основні випадки чергування у-в, і-й

Абітурієнт повинен уміти:

Визначати в словах голосні, тверді і м’які, дзвінкі й глухі приголосні, ненаголошені й наголошені голосні; ділити слово на склади; визначати звукове значення букв у слові. Визначати місце букв в алфавіті, розташовувати слова за алфавітом; розпізнавати явища уподібнення приголосних звуків, спрощення в групах приголосних, основні випадки чергування голосних і приголосних звуків, чергування у-в, і-й

2. Лексикологія.

Фразеологія

Лексикологія як учення про слово. Ознаки слова як мовної одиниці. Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слова. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни. Лексика української мови з погляду активного й пасивного вживання. Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна й емоційно забарвлена лексика. Поняття про стійкі сполуки слів і вирази. Фразеологізми. Приказки, прислів’я, афоризмиафоризми (відповідно до словника фразеологізмів за підручниками рівня «стандарт»)

Пояснювати лексичні значення слів; добирати до слів синоніми й антоніми та використовувати їх у мовленні; уживати слова в переносному значенні. Знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні вивчені групи слів; пояснювати значення фразеологізмів, приказок, прислів’їв, крилатих висловів, правильно й комунікативно доцільно використовувати їх у мовленні

3. Будова слова.

Словотвір

Будова слова. Основа слова й закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення. Словотвір. Твірні основи при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні способи словотворення в українській мові: префіксальний, префіксально-суфіксальний, суфіксальний, безсуфіксальний, складання слів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу. Основні способи творення іменників, прикметників, дієслів, прислівників. Складні слова. Способи їх творення. Сполучні голосні [о], [е] у складних словах

Відділяти закінчення слів від основи, членувати основу на значущі частини, добирати спільнокореневі слова, слова з однаковими префіксами й суфіксами; розрізняти форми слова й спільнокореневі слова, правильно вживати їх у мовленні; визначати спосіб творення слів

4. Морфологія.

4.1 Іменник

Морфологія як розділ мовознавчої науки про частини мови. Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Відміни іменників: перша, друга, третя, четверта. Поділ іменників першої та другої відмін на групи. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Букви -а(-я), -у(-ю) в закінченнях іменників другої відміни. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінювані іменники в українській мові. Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові

Розпізнавати іменники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, належність іменників до певної групи за їхнім лексичним значенням, уживаністю в мовленні; визначати основні способи творення іменників; правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні форми іменників від помилкових; використовувати іменники в мовленні, послуговуючись їхніми виражальними можливостями

4.2 Прикметник

Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні. Явища взаємопереходу прикметників з одного розряду в інший. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста й складена форми). Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Особливості відмінювання прикметників (тверда й м'яка групи)

Розпізнавати прикметники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль; розряди прикметників за значенням; ступені порівняння якісних прикметників, повні й короткі форми якісних прикметників; основні способи творення відносних і присвійних прикметників; відмінювання прикметників; відрізняти правильні форми прикметників від помилкових

4.3 Числівник

Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди числівників за значенням: кількісні (на позначення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові. Групи числівників за будовою: прості й складені. Типи відмінювання кількісних числівників:

1) один, одна;

2) два, три, чотири;

3) від п’яти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят ... вісімдесят;

4) сорок, дев’яносто, сто;

5) двісті – дев’ятсот;

6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд;

7) збірні;

8) дробові.

Порядкові числівники, особливості їх відмінювання. Особливості првопису числівників.

Розпізнавати числівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди числівників за значенням, основні способи їх творення, відмінювання; відрізняти правильні форми числівників від помилкових; добирати потрібні форми числівників і використовувати їх у мовленні; визначати сполучуваність числівників з іменниками

4.4 Займенник

Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками й числівниками. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені, заперечні. Особливості їх відмінювання. Творення й правопис неозначених і заперечних займенників

Розпізнавати займенники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди займенників за значенням, основні способи їх творення, відмінювання; відрізняти правильні форми займенників від помилкових, правильно добирати потрібні форми займенників і використовувати їх у мовленні

4.5 Дієслово

Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то). Безособові дієслова. Види дієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових форм. Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного та наказового способів дієслів. Словозміна дієслів І та II дієвідміни. Особові та числові форми дієслів (теперішнього та майбутнього часу й наказового способу). Родові та числові форми дієслів (минулого часу й умовного способу). Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та майбутнього часу

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на -но, -то

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники доконаного й недоконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот

Розпізнавати дієслова, особливі форми дієслова, безособові дієслова; визначати загальне значення дієслова, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, часи й способи дієслів, дієвідміни, особливості словозміни кожної дієвідміни; використовувати один час і спосіб у значенні іншого; основні способи творення дієслів, зокрема видових форм, форм майбутнього часу недоконаного виду, форм умовного та наказового способу дієслів; відрізняти правильні форми дієслів від помилкових

Розпізнавати дієприкметники (зокрема відрізняти їх від дієприслівників), визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, особливості творення, відмінювання; відрізняти правильні форми дієприкметників від помилкових; добирати й комунікативно доцільно використовувати дієприкметники та дієприкметникові звороти в мовленні, використовувати дієприкметники в мовленні

Розпізнавати дієприслівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, основні способи їх творення; відрізняти правильні форми дієприслівників від помилкових; правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами

4.6 Прислівник

Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням. Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголосних при творенні прислівників вищого та найвищого ступенів. Правопис прислівників на -о, -е, утворених від прикметників і дієприкметників. Написання разом, окремо й через дефіс прислівників і сполучень прислівникового типу

Розпізнавати прислівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди прислівників за значенням, ступені порівняння прислівників, основні способи творення прислівників; відрізняти правильні форми прислівників від помилкових; добирати й комунікативно доцільно використовувати прислівники в мовленні

4.7 Службові частини мови

Прийменник як службова частина мови. Групи прийменників за походженням: непохідні (первинні) й похідні (вторинні, утворені від інших слів). Групи прийменників за будовою: прості, складні й складені. Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника. Правопис прийменників

Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні (єднальні, протиставні, розділові) й підрядні (часові, причинові, умовні, способу дії, мети, допустові, порівняльні, з’ясувальні, наслідкові). Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені). Правопис сполучників

Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі, модальні. Правопис часток

Розпізнавати прийменники, визначати їхні морфологічні ознаки, групи прийменників за походженням і за будовою; правильно й комунікативно доцільно використовувати форми прийменників у мовленні

Розпізнавати сполучники, визначати групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю, за вживанням і будовою; правильно й комунікативно доцільно використовувати сполучники в мовленні

Розпізнавати частки, визначати групи часток за значенням і вживанням; правильно й комунікативно доцільно використовувати частки в мовленні

4.8 Вигук

Вигук як частина мови. Групи вигуків за походженням: непохідні й похідні. Значення вигуків. Звуконаслідувальні слова. Правопис вигуків

Розпізнавати вигуки, визначати групи вигуків за походженням; правильно й комунікативно доцільно використовувати вигуки в мовленні

5. Синтаксис

5.1 Словосполучення.

Завдання синтаксису. Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв'язок між словами й частинами складного речення. Головне й залежне слово в словосполученні. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Словосполучення непоширені й поширені

Розрізняти словосполучення й речення, сурядний і підрядний зв'язок між словами й реченнями; визначати головне й залежне слово в підрядному словосполученні; визначати поширені й непоширені словосполучення, типи словосполучень за способами вираження головного слова

5.2 Речення

Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок слів у реченні. Види речень у сучасній українській мові: за метою висловлювання (розповідні, питальні й спонукальні); за емоційним забарвленням (окличні й неокличні); за будовою (прості й складні); за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні); за наявністю чи відсутністю другорядних членів (непоширені й поширені); за наявністю необхідних членів речення (повні й неповні); за наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів (однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання)

Розрізняти речення різних видів: за метою висловлювання, за емоційним забарвленням, за складом граматичної основи, за наявністю чи відсутністю другорядних членів, за наявністю необхідних членів речення, за будовою, за наявністю чи відсутністю однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання

5.2.1 Просте двоскладне речення

Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Особливості узгодження присудка з підметом. Способи вираження підмета. Типи присудків: простий і складений (іменний і дієслівний). Способи їх вираження

Визначати структуру простого двоскладного речення, способи вираження підмета й присудка (простого й складеного), особливості узгодження присудка з підметом. Уміти правильно й комунікативно доцільно використовувати прості речення

5.2.2 Другорядні члени речення у двоскладному й односкладному реченні

Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Додаток. Типи обставин за значенням. Способи вираження означень, додатків, обставин. Порівняльний зворот. Функції порівняльного звороту в реченні (обставина способу дії, присудок)

Розпізнавати види другорядних членів та їх типи й різновиди, визначати способи вираження означень, додатків, обставин, роль порівняльного звороту; правильно й комунікативо доцільно використовувати виражальні можливості другорядних членів речення в мовленні; правильно розставляти розділові знаки при непоширеній прикладці, порівняльному звороті

5.2.3 Односкладні речення

Граматична основа односкладного речення. Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена: односкладні речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з головним членом у формі підмета (називні). Способи вираження головних членів односкладних речень. Розділові знаки в односкладному реченні

Розпізнавати типи односкладних речень, визначати особливості кожного з типів; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості односкладних речень у власному мовленні

5.2.4 Речення з однорідними членами

Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами. Речення зі звертанням. Звертання непоширені й поширені. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їх значення. Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення, прикладки - непоширені й поширені. Відокремлені додатки, обставини. Відокремлені уточнювальні члени речення. Розділові знаки в односкладними членами

Розпізнавати просте речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами, словосполученнями, реченнями, відокремленими членами (означеннями, прикладками, додатками, обставинами), зокрема уточнювальними, та правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості таких речень у мовленні; правильно розставляти розділові знаки в них

5.2.5 Складне речення

Ознаки складного речення. Засоби зв'язку простих речень у складному:

1) інтонація й сполучники або сполучні слова;

2) інтонація.

Типи складних речень за способом зв' язку їх частин: сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний зв'язок між частинами складного речення

Розпізнавати складні речення різних типів, визначати їх структуру, види й засоби зв' язку між простими реченнями. Добирати й конструювати складні речення, що оптимально відповідають конкретній комунікативній меті. Правильно розставляти розділові знаки, будувати схему такого речення

5.2.5.1 Складносурядне речення

Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв' язки між частинами складносурядного речення

Розпізнавати складносурядні речення, визначати смислові зв' язки між частинами складносурядного речення; комунікативно доцільно використовувати його виражальні можливості в мовленні

5.2.5.2 Складнопідрядне речення

Складнопідрядне речення, його будова. Головне й підрядне речення. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв'язку у складнопідрядному реченні. Основні види підрядних речень: означальні, з'ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові). Складнопідрядні речення з кількома підрядними, їх типи за характером зв'язку між частинами:

1) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю;

2) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю;

3) складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю

Розпізнавати складнопідрядні речення, визначати їх будову, зокрема складнопідрядних речень з кількома підрядними, уміти відображати її в схемі складнопідрядного речення; визначати основні види підрядних речень, типи складнопідрядних речень за характером зв' язку між частинами. Правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості складнопідрядних речень різних типів у процесі спілкування

5.2.5.3 Безсполучникове складне речення

Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень між складовими частинами-реченнями:

1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними);

2) з неоднорідними частинами (пояснюваною і пояснювальною).

Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.

Розпізнавати безсполучникові складні речення; визначати смислові відношення між їхніми частинами-реченнями (однорідними й неоднорідними), особливості інтонації безсполучникових складних речень. Правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості безсполучникових складних речень у мовленні

5.2.5.4 Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку

Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку

Визначати структуру складних речень з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості речень цього типу в мовленні

5.3 Способи відтворення чужого мовлення

Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог

Визначати в реченні з прямою мовою слова автора й пряму мову, речення з непрямою мовою; замінювати пряму мову непрямою; правильно й доцільно використовувати в тексті пряму мову й цитати; правильно вживати розділові знаки в конструкціях із прямою мовою та діалозі

6. Стилістика

Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їх основні ознаки, функції

Розпізнавати стилі мовлення, визначати особливості кожного з них. Уміти користуватися різноманітними виражальними засобами української мови в процесі спілкування для оптимального досягнення мети спілкування

7. Орфоепія

Відображення вимови голосних (наголошених і ненаголошених) через фонетичну транскрипцію.

Відображення вимови приголосних звуків:

1) [дж], [дз], [дз’];

2) [ґ];

3) [ж], [ч], [ш], [дж];

4) груп приголосних (уподібнення, спрощення);

5) м’яких приголосних;

6) подовжених приголосних.

Вимова слів з апострофом

Визначати особливості вимови голосних і приголосних звуків, наголошувати слова відповідно до орфоепічних норм

8. Орфографія

Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Спрощення в групах приголосних. Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого знака. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків. Правопис префіксів і суфіксів. Позначення чергування приголосних звуків на письмі. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах. Написання слів іншомовного походження. Основні правила переносу слів з рядка в рядок. Написання складних слів разом і через дефіс. Правопис складноскорочених слів. Написання чоловічих і жіночих імен по батькові, прізвищ. Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників. Правопис н та нн у прикметниках і дієприкметниках, не з різними частинами мови.

Розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила

9. Розвиток мовлення

Загальне уявлення про спілкування й мовлення; види мовленнєвої діяльності; адресант і адресат мовлення; монологічне й діалогічне мовлення; усне й писемне мовлення; основні правила спілкування. Тема й основна думка висловлювання. Вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність). Текст як середовище функціонування мовних одиниць. Основні ознаки тексту: зв’язність, комунікативність, членованість, інформативність. Зміст і будова тексту, поділ тексту на абзаци, мікротеми. Способи зв’язку речень у тексті. Класифікація текстів за сферою використання, метою, структурними особливостями. Тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення

Уважно читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціюючи в ньому головне та другорядне. Критично оцінювати прочитане. Аналізувати тексти різних стилів, типів і жанрів. Будувати письмове висловлення, логічно викладаючи зміст, підпорядковуючи його темі й основній думці, задуму, обраному стилю та типу мовлення, досягати визначеної комунікативної мети. Уміти формулювати, добирати доречні аргументи і приклади, робити висновок, висловлювати власну позицію, свій погляд на ситуацію чи обставин; правильно структурований текст, використовуючи відповідні мовленнєві звороти. Знаходити й виправляти похибки та помилки в змісті, побудові й мовному оформленні власних висловлювань, спираючись на засвоєні знання

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Назва розділу

Зміст літературного матеріалу (письменники, твори)

Предметні уміння та навички

1. Усна народна творчість

Загальна характеристика календарно-обрядових, суспільно-побутових та родинно-побутових пісень.

Пісні Марусі Чурай. «Віють вітри», «За світ встали козаченьки»

Історичні пісні. «Ой Морозе, Морозенку», «Чи не той то Хміль».

Тематика, образи, зміст народних дум і балад. «Дума про Марусю Богуславку». Балада «Бондарівна»

Абітурієнт повинен уміти:

Аналізувати літературний твір чи його уривок.

Розрізняти види і жанри усної творчості.

Розрізняти і називати різновиди календарно-обрядових пісень. Аналізувати зміст, образи, настрої суспільно-побутових і родинно-побутових пісень.

Визначати провідні мотиви історичних пісень, характеризувати образи героїв їх – історичних осіб.

Визначати тематику й художні особливості балад і дум, пісень Марусі Чурай.

Виділяти у фольклорних творах анафори, рефрени, постійні епітети, персоніфікацію, символи, гіперболу, визначати їхню художню роль.

2. Давня українська література

«Повість минулих літ» (уривки про заснування Києва, про помсту княгині Ольги, про напад хозарів)

«Слово про похід Ігорів»

Григорій Сковорода. «De libertate», «Всякому місту – звичай і права», «Бджола та Шершень», афоризми

Знати основні теоретико-літературні поняття:

художній образ,

прототип;

тема, ідея, мотив художнього твору;

проблематика та конфлікт у художньому творі;

сюжет і композиція літературного твору;

позасюжетні елементи.

Знати та вміти визначати в літературному творі тропи:

епітет,

порівняння;

метафору,

алегорію,

гіперболу;

метонімію,

оксиморон.

Знати характерні риси бароко.

3. Література кінця XVIII — початку XX ст.

Іван Котляревський. «Енеїда», «Наталка Полтавка»

Г. Квітка-Основ’яненко. «Маруся»

Тарас Шевченко. «До Основ’яненка», «Катерина», «Гайдамаки», «Кавказ», «Сон» («У всякого своя доля), «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Заповіт», «Мені однаково»

Пантелеймон Куліш. «Чорна рада»

Марко Вовчок. «Максим Гримач»

Іван Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я»

Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Іван Карпенко-Карий. «Хазяїн»

Іван Франко. «Гімн», «Чого являєшся мені у сні», «Мойсей»

Знати основні теоретико-літературні поняття:

сентименталізм, романтизм, реалізм, їхні ознаки;

епос, новела, оповідання, повість, роман, різновиди повісті та роману;

лірика, сонет, гімн, послання, поема, тематичні різновиди лірики;

драма, комедія, трагікомедія, власне драма, містерія, драма-феєрія.

Види комічного: гумор, іронія, сатира, сарказм, гротеск, бурлеск, травестія.

Визначати дво- і трискладові віршові розміри.

4. Література XXст.

Михайло Коцюбинський. «Тіні забутих предків», «Intermezzo»

Ольга Кобилянська. «Земля»

Леся Українка. «Contra spem spero!», «Лісова пісня»

Василь Стефаник. «Камінний хрест»

Микола Вороний. «Блакитна Панна»

Олександр Олесь. «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!..»

Володимир Винниченко. «Момент»

Павло Тичина. «О панно Інно», «Арфами, арфами…», «Ви знаєте, як липа шелестить…»

Максим Рильський «Молюсь і вірю…»

Микола Хвильовий. «Я (Романтика)»

Юрій Яновський. «Подвійне коло», «Шаланда в морі»

Володимир Сосюра. «Любіть Україну»

Валер’ян Підмогильний. «Місто»

Остап Вишня. «Моя автобіографія», «Сом»

Микола Куліш. «Мина Мазайло»

Богдан-Ігор Антонич. «Різдво»

Олександр Довженко. «Україна в огні», «Зачарована Десна»

Андрій Малишко «Пісня про рушник»

Василь Симоненко. «Лебеді материнства»

Олесь Гончар. «За мить щастя»

Григір Тютюнник. «Три зозулі з поклоном»

Василь Стус. «Як добре те, що смерті не боюсь я», «О земле втрачена, явися!..»

Іван Драч. «Балада про соняшник»

Ліна Костенко. «Страшні слова, коли вони мовчать», «Українське альфреско», «Маруся Чурай»

Визначати місце і роль митця в літературному процесі.

Знати основні теоретико-літературні поняття:

український модернізм і його особливості;

модерністські напрями та течії: імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм.

Знати основні теоретико-літературні поняття:

поетичний синтаксис (інверсія, тавтологія, антитеза, анафора, епіформа, паралелізм);

риторичні звертання і запитання,

алітерація, асонанс;

різновиди роману (роман у новелах, роман у віршах);

кіноповість;

усмішка.

Вміти пояснювати поняття:

«Розстріляне відродження»;

психологізм;

асоціативність.

5. Твори українських письменників-емігрантів

Іван Багряний. «Тигролови»

Євген Маланюк. «Стилет чи стилос?»

Орієнтуватися в основних тенденціях функціонування української літератури за кордоном і творчості українських письменників-емігрантів. Знати особливості пригодницького роману.

6. Сучасний літературний процес

Загальний огляд, основні тенденції.

Літературні угруповання (Бу-Ба-Бу, "Нова дегенерація", "Пропала грамота", "ЛуГоСад"). ТворчістьЮ. Андруховича, О. Забужко,І. Римарука.

Утворення АУП (Асоціації українських письменників).

Література елітарна і масова.

Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 90-х років, його риси.

Сучасні часописи та альманахи.

Орієнтуватися в основних тенденціях розвитку сучасної літератури; знати літературні угруповання 80-90-х років, найвизначніших представників літератури. Визначати найхарактерніші ознаки постмодернізму.

Рекомендована література з української мови та літератури

(за рекомендацією авторів Програми для загальноосвітніх навчальних закладів)

Українська мова

1.Залікові завдання з української мови. 10-11 клас. - К.: «Шкільний світ», 2006.

2.Орфографія української мови просто про складне / Радченко І. - К.: «Шкільний світ», 2008.

3.Зубков М. Збірник диктантів для випускників та абітурієнтів з української мови. - Харків: СПДФО Співак Т.К., 2007.

4.Зубков М. Українська мова. Універсальний довідник. - Харків: ВД «ШКОЛА», 2009.

5.Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів: навчальний посібник. - К.: Вища школа, 2007.

6.Новий довідник: Українська мова. Українська література. - К.: ТОВ «КАЗКА», 2008.

7.Плющ М.Я., Гринас Н.Я. Граматика української мови в таблицях: навчальний посібник. - К.: Вища школа. - 2004.

8.Тести. Українськамова. 5-12 класи/ За ред. д.філол.н. проф. Гуйванюк Н.В. - К.: Академія, 2009.

9.Українська мова: Підруч. для 10-11 кл. пік. з укр. та рос. мовами навчання/ О.М. Бєляєв та ін. - К.: Освіта, 2007.

10.Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Модульний курс: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2007

11.Ваш репетитор з української мови: Посібник. Вид. 2-е / кол. авторів під керівн. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2003. – 72 с.

12.Коваль А.П. Культура ділового мовлення. Писемне та усне ділове спілкування. Вид. 3-є. – К.: Вища шк., 1982. – 288 с.

13.Козачук Г.О. Підвищення грамотності учнів: Навч. посібник для учнів. – К.: Освіта, 1994. – 161 с.

14.Ніколаєнко І.О., Терновська Т.П., Ужченко В.Д. Збірник вправ і завдань з української мови. Для підготовки до випускних і вступних іспитів. – К.: Освіта, 1997. – 224 с.

15.Олійник О. Українська мова 10 –11 . Підручник для10-11 класів середньої школи. – К.: Вікторія, 1998. - 467 с.

16.Пентилюк М.І., Іващенко О.В. Українська мова: Підручник-комплект. – К.: Ленвіт, 2001. – 352 с.

17.Сагач Г.М. Золотослів: Навчальний посібник для середніх і вищих навчальних закладів. - К.: Райдуга, 1993.– 378с.

18.Скуратівський Л.В. Українська мова. Елементи практичної риторики: Додаток до підручника”Українська мова, 10-11 кл.” для загальноосв. навч. закладів з укр. та рос. мовами навчання. – К.: Освіта, 2004. – 128 с.

19.Українська мова: Підруч. для 10-11 кл. шк.. з укр. та рос. мовами навчання/ О.М Бєляєв, Л.М.Симоненкова, Л.В.Скуратівський, Г.Т.Шелехова. – К.: Освіта, 1997. – 240 с.

20.Українська мова: Підручник для учнів старших класів середніх навчальних закладів нефілологічного профілю та абітурієнтів / Галетова А.Г., Гайдаєнко І.В., Горошкіна О.М., Паламарчук О.С., Пентилюк М.І. – К.: Ленвіт, 2003. – 272 с.

21.Учіться висловлюватися / П.І.Білоусенко, Ю.О.Арешенков, Г.М.Віняр та ін. – К.: Рад шк., 1990. – 126 с.

Українська література

ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ

1. Білецький О. Іван Семенович Левицький (Нечуй) // Білецький О. Зібрання праць: У 5 т. К.,1965.— Т. 2.

2. Зборовська Н. Український світ Нечуя-Левицького: гендерний підхід // Зборовська Н. Феміністичні роздуми на карнавалі мертвих поцілунків.— Львів, 1999.

3. Крутікова Н. У світі художньої правди і краси // Нечуй-Левицький І. Твори: У 3 т.— К., 1988.—

Т. 1.

4. Міщук Р. Співець душі народної: До 150-річчя від дня народження І. Нечуя-Левицького.— К., 1987.

5. Панченко В. Дві повісті Івана Нечуя-Левицького (“Хмари”, “Кайдашева сім’я”) // Дивослово.— 2003.— № 8.

6. Погрібний А. Всевидяще око України.— І. Нечуй-Левицький // Погрібний А. Класики. Не зовсім за підручником.— К., 2000.

7. Хропко П. Романи І. Нечуя-Левицького з життя інтелігенції // Українська мова і література в школі.— 1988.— № 11.

ПАНАС МИРНИЙ

1. Білецький О. Панас Мирний // Білецький О. Зібрання праць: У 5 т.— К., 1965.— Т. 2.

2. Горленко В. “Повія”, роман П. Мирного // Історія української літературної критики та літературознавства: Хрестоматія: У 3 кн.— К., 1998.— Кн. 2.

3. Міщук Р. Реалізм Панаса Мирного і проблема художньої розповіді // Проблеми історії та теорії реалізму української літератури ХІХ — початку ХХ ст.— К., 1991.

4. Пивоваров М. Майстерність психологічного аналізу (Роман “Повія” Панаса Мирного).— К., 1960.

5. Сиваченко М. Корифей української прози.— К., 1967.

6. Черкаський В. Художній світ Панаса Мирного.— К., 1989.

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

1. Галабутська Г. Життєві і творчі обрії Карпенка-Карого // Дивослово.— 1995.— № 12.

2. Мороз Л. Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич). Історія української літератури ХІХ ст.— К., 1997.— Кн. 3.

3. Рильський М. Гордість української драматургії: Про творчість Карпенка-Карого // Рильський М. Статті про літературу.— К., 1980.

4. Свербілова Т. Уроки “Хазяїна” наприкінці ХХ ст.: не зовсім за підручником // Слово і час.— 1998.— № 3.

МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ

1. Комишанченко М. Михайло Старицький (Літературний портрет).— К., 1968.

2. Левчик Н. Історична проза М. Старицького: далекі образи — близькі ідеї // Слово і час.— 1990.— № 12.

3. Левчик Н., Мороз Л. Михайло Старицький // Історія української літератури ХІХ ст.— К., 1997.— Кн. 3.

4. Повернення з небуття: Романи “Молодість Мазепи” і “Руїна” в контексті світоглядно-естетичних концепцій історичної прози М. Старицького // М. Старицький. Молодість Мазепи. Руїна.— К., 1997.

5. Подолинна І., Подолинний А. Повість “Облога Буші” Михайла Старицького // Дивослово.— 1994.— № 3.

6. Поліщук В. Методологічні аспекти творчості.— Черкаси, 2003.

7. Поліщук В. Художня проза Михайла Старицького.— Черкаси, 2003.

8. Франко І. Михайло Петрович Старицький // Зібрання творів: В 50 т.— К., 1982.— Т. 33.

ІВАН ФРАНКО

1. Басс І., Каспрук А. Іван Франко: життєвий і творчий шлях.— К., 1983.

2. Вервес Г. Іван Франко і світова література // Українська література в загальнослов’янському і світовому контексті: У 5 т.— К., 1987.— Т. 1.

3. Гундорова Т. Франко — не Каменяр.— Мельбурн, 1996.

4. Дей О. Іван Франко, життя і діяльність.— К., 1981.

5. Денисюк І. Невичерпність атома.— Франкознавчі студії.— Львів, 2001.

6. Єфремов С. Іван Франко: Критико-біографічний нарис.— К., 1926.

7. Жулинський М. Від традицій ХІХ ст. до ранніх пошуків ХХ ст. та Іван Франко // Сучасність.— 1997.— № 5.

8. Зеров М. Франко — поет // Зеров М. Твори: В 2 т.— К., 1990.— Т. 2.

9. Іван Франко і світова культура: Матеріали Міжнародного симпозіуму ЮНЕСКО: В 3 кн.—

К., 1990.

10. Іван Франко — письменник, мислитель, громадянин. Матеріали Міжнародної наукової конференції.— Львів, 1998.

11. Павличко Д. З глибин душі // Франко І. Зів’яле листя.— К., 1985.

12. Погребенник Ф. З вірою в силу духа народного (Поема І. Франка “Мойсей”) // Українська мова і література в школі.— 1986.— № 8.

13. Рудницький Л. Іван Франко і німецька література.— Мюнхен, 1974.

14. Скупейко Л. Іван Франко про творчу індивідуальність письменника.— К., 1986.

15. Франко З. У спектрі засобів майстерності філософських поем Каменяра // Українське літературознавство.— 1969.— Вип. 7.

16. Шерех Ю. Другий “Заповіт” української літератури // Шерех Ю. Третя сторожа: Література. Мистецтво. Ідеології.— К., 1993.

ЛІТЕРАТУРА 10-х років ХХ ст.

1. Геник-Березовська З. Про неоромантичну драму. Драматична творчість Лесі Українки в тогочасному літературному контексті // Геник-Березовська З. Грані культур: Бароко. Романтизм. Модернізм.— К., 2000.

2. Зеров М. Марко Черемшина і галицька проза // Зеров М. Твори: В 2-х т.— К., 1990.— Т. 2.

3. Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн.— К., 1993.— Кн. 1.

4. Кузнєцов Ю. Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ — початку ХХ ст. (проблеми естетики і поетики).— К., 1995.

5. Мишанич О. В безмежжі зим і чужини... // Черкасенко С. Твори в 2 т.— К., 1991.— Т. 1.

6. Розсипані перли. Поети “Молодої музи”.— К., 1991.

БОРИС ГРІНЧЕНКО

1. Левчик Н. Борис Грінченко // Історія української літератури ХІХ ст.— К., 1997.— Кн. 3.

2. Погрібний А. Борис Грінченко в літературному процесі кінця ХІХ — початку ХХ ст.— К., 1990.

3. Погрібний А. Життя і творчість Бориса Грінченка // Дивослово.— 1994.— № 3.

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ

1. Агеєва В. Імпресіоністична поетика Михайла Коцюбинського // Слово і час.— 1994.— № 9—10.

2. Гундорова Т. Початок ХХ ст. Загальні тенденції художнього розвитку // Історія української літератури ХХ ст.: У 2 кн.— К., 1993.— Кн. 1.

3. Кузнєцов Ю. Імпресіонізм як мрія про гармонію (на прикладі новели М. Коцюбинського “Іntermezzo” // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.— 1999.— № 2.

4. Кузнєцов Ю., Орлик П. Слідами феї Моргани: Вивчення творчості Коцюбинського в школі.— К., 1990.

5. Листи до Михайла Коцюбинського.— Ніжин, 2002 — 2003.

6. Логвин Г. М. Коцюбинський та імпресіонізм // Дивослово.— 1996.— № 10.

7. Логвин Г. Ще раз про імпресіонізм М. Коцюбинського // Дивослово.— 1999.— № 4.

8. Пахаренко В. “Над берегами вічної ріки” // Дивослово.— 1994.— № 7.

9. Поетика прози Михайла Коцюбинського.— К., 1989.

10. Черненко О. Михайло Коцюбинський — імпресіоніст.— Мюнхен, 1977.

11. Шевчук В. Поезія не живе на смітнику... Михайло Коцюбинський та його проза // Михайло Коцюбинський. Що записано в книгу життя. Повісті та оповідання.— Харків, 1994.

ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА

1. Горбач А.-Г. Німецький духовний світ молодої Кобилянської // Сучасність.— 1984.— № 11.

2. Гундорова Т. Femina melancholica. Стать і культура в гендерній утопії Ольги Кобилянської.— К., 2002.

3. Гундорова Т. Кобилянська—Довженко: навколо землі або різниця аналогій // Слово і час, 1997.— № 11.

4. Гундорова Т. Початок ХХ ст. Загальні тенденції художнього розвитку // Історія української літератури ХХ ст.: У 2 кн.— К., 1993.— Кн. 1.

5. Дзюба І. Читаючи Кобилянську // Українська мова і література в школі, 1986.— № 2.

6. Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика.— К., 1998.

7. Кобилянська О. Слова зворушеного серця: Щоденники, Автобіографії. Листи. Статті та спогади.— К., 1982.

8. Ковальчук О. Ольга Кобилянська та її повість “Людина” // Дивослово, 2002.— № 12.

9. Ковальчук О. Письменницька позиція в повісті О. Кобилянської “Земля” // Дивослово.— 1993.— № 2.

10. “Мені не соромно отворити уст про мої чувства”. Неопублiковані листи Ольги Кобилянської до Осипа Маковея // Сучасність, 2003.— № 2.

11. Павлишин М. Автобіографічна персона та дарвіністська “Людина” Ольги Кобилянської // Сучасність, 2001.— № 4.

12. Пахаренко В. Погляд у безодню // Українська мова та література, 1999.— № 1, 2.

13. Полякова Л. Музичні образи в творчості Ів. Тургенєва та О. Кобилянської // Радянське літературознавство.— 1985.— № 11.

14. Филипович П. Ольга Кобилянська в літературному оточенні // Филипович П. Літературно-критичні статті.— К., 1991.

15. Филипович П. Спустошена ідилія (“Земля” О. Кобилянської) // Филипович П. Літературно-критичні статті.— К., 1991.

ВАСИЛЬ СТЕФАНИК

1. Гаєвська Л. Василь Стефаник. Поетика стилю // Індивідуальні стилі українських письменників ХІХ — початку ХХ ст.— К., 1987.

2. Гладкий В. Стефаник перекладає // Слово і час.— 1991.— № 5.

3. Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ — початку ХХ ст.— Львів, 1999.

4. Євшан М. Василь Стефаник // Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика.— К., 1998.

5. Єфремов С. Стефаник і його школа // Історія українського письменства.— К., 1995.

6. Козій Д. Стефаникова людина в межових ситуаціях // Сучасність.— 1972.— № 10.

7. Корбутяк Д. Секрети творчості Василя Стефаника // Сучасність.— 1971.— № 7—8.

8. Кучинський М. Стильові особливості новел В. Стефаника антивоєнного циклу // Дивослово.— 1995.— № 5—6.

9. Музичка М. Штрихи до біографії В. Стефаника // Дивослово.— 1995.— № 5—6.

10. Стефаник Ю. Трагедія і тріумф роду Стефаників // Сучасність.— 1971.— № 6.

11. Токарик М. Новели Василя Стефаника як експресіоністичне відображення дійсності // Дивослово.— 2003.— № 2.

12. Черненко О. Експресіонізм у творчості Василя Стефаника.— Мюнхен, 1989.

13. Черненко О. Імпресіонізм та експресіонізм // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики.— К., 1994.

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

1. Агеєва В. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації.— К., 1999.

2. Бетко І. Біблія як джерело ідей у творчості Лесі Українки // Слово і час.— 1991.— № 3.

3. Бойко Ю. Естетичні погляди Лесі Українки та її стильові шукання // Бойко Ю. Вибрані праці.—

К., 1992.

4. Борисюк Т. “Лісова пісня” Лесі Українки і “Затоплений дзвін” Гергарта Гауптмана // Слово і час.— 1990.— № 3.

5. Геник-Березовська З. Драматична творчість Лесі Українки в тогочасному літературному контексті // Геник-Березовська З. Грані культур: Бароко. Романтизм. Модернізм.— К., 2000.

6. Давидюк В. Позатекстова міфологічна символіка “Лісової пісні” // Дивослово.— 1994.— № 2.

7. Донцов Д. Поетка українського рісорджимента (Леся Українка).— Львів.— 1992.

8. Драй-Хмара М. Бояриня // Леся Українка. Бояриня.— К., 1991.

9. Євшан М. Леся Українка // Євшан Микола. Критика. Літературознавство. Естетика.— К., 1998.

10. Жулинський М. Леся Українка // Слово і доля.— К., 2002.

11. Зборовська Н. Моя Леся Українка. Есей.— Тернопіль, 2002.

12. Камінчук О. Художній світогляд та особливості поетики Лесі Українки // Дивослово.— 2003.—

№ 1.

13. Криловець А. “Сім струн я торкаю” (Із секретів поетичної творчості Лесі Українки) // Дивослово.— 1995.— № 7.

14. Мірошниченко Л. Над рукописами Лесі Українки. Нариси з психології творчості та текстології.— К., 2001.

15. Филипович П. Образ Прометея в творах Лесі Українки // Дивослово.— 1996.— № 2.

16. Франко І. Леся Українка // Франко Іван. Зібр. творів: У 50 т.— К., 1981.— Т. 31.

17. “Хотіла б я піснею стати”: Матеріали для проведення позакласного часу з теми “Леся Українка та музика” // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.— 2000.— № 2 (журнал присвячений Лесі Українці).

18. Шевчук Т. Тестові завдання до теми “Творчість Лесі Українки” // Дивослово.— 1995.— № 8.

МИКОЛА ВОРОНИЙ

1. Білецький О. Двадцять років нової української лірики (1903—1923) // Білецький О. Літературно-критичні статті.— К., 1990.

2. Вервес Г. Микола Вороний // Микола Вороний. Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика.— Серія “БУЛ”.— К., 1996.

3. Вервес Г. Поет повертається на батьківщину // Вороний М. Твори.— К., 1989., або ж: Вервес Г. Поет повертається на батьківщину // Рад. літературознавство.— 1989.— № 1.

4. Євшан М. З приводу книжки Миколи Вороного // Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика.— К., 1998.

5. Ільєнко І. Боже! За віщо? Судний день Миколи Вороного // Літературна Україна.— 1991.— 14 березня.

6. Кузьменко В. Палімпсести Миколи Вороного // Дивослово.— 1996.— № 12.

7. Лесик В. Поетична спадщина Миколи Вороного // Дивослово.— 1994.— № 12.

8. Мороз-Стрілець Т. Спогад про Миколу Вороного // Вітчизна.— 1988.— № 5.

ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ

1. Дем’янівська Л. Символізм як один із напрямів української літератури (Драми Олександра Олеся) // Українська мова і література в школі.— 1992.— № 9—10.

2. Євшан М. Червоні маки... (Про п’єсу О. Олеся “По дорозі в казку”) // Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика.— К., 1998.

3. Єфремов С. На початку нового віку: Олесь // Єфремов С. Історія українського письменства.—

К., 1995.

4. Жулинський М. Олександр Олесь // Слово і доля.— К., 2002.

5. Зеров М. Від Куліша до Винниченка: Поезія Олеся і спроба нового її трактування // Зеров Микола. Твори: В 2 т.— К., 1990.— Т. 1.

6. Качуровський І. Метрика Олександра Олеся // Слово і час.— 1998.— № 12.

7. Радишевський Р. Журба і радість Олександра Олеся // Олесь О. Твори: В 2 т.— К., 1990.

8. Чернова І. Міфологема долі в художньому світі Олександра Олеся // Слово і час.— 1998.— № 12.

ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО

1. Гнідан О., Дем’янівська Л. Володимир Винниченко: Життя, діяльність, творчість.— К.,1996.

2. Жулинський М. Володимир Винниченко // Слово і доля.— К., 2002.

3. Зеров М. Від Куліша до Винниченка: Нариси з новітнього українського письменства // Зеров М. Твори: У 2 т.— К., 1990.— Т. 2.

4. Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн.— К., 1993.— Кн. 1.

5. Ковальчук О. Анатомія гріха (Драма Володимира Винниченка “Гріх”) // Дивослово.— 2003.—

№ 10.

6. Ковальчук О. Щастя як проблема буття (Психологічний аналіз оповідання Володимира Винниченка “Момент”) // Дивослово, 2003.— № 3.

7. Костюк Г. Світ Винниченкових образів та ідей // Українське слово: Хрестоматія: У 3 кн.—

К., 1994.— Кн. 1.

8. Мороз Л. “Сто рівноцінних правд”: Парадокси драматургії В. Винниченка.— К., 1994.

9. Панченко В. Будинок з химерами.— Кіровоград, 1996.

10. Слабошпицький М. Письменник світового масштабу: Штрихи до портрета Володимира Винниченка // Українська мова і література в школі.— 1990.— № 2.

11. Українка Леся. Винниченко // Винниченко В. Раб краси.— К., 1994.

12. Франко І. Новини нашої літератури // Винниченко В. Раб краси.— К., 1994.

ОГЛЯДОВІ МАТЕРІАЛИ

1. З порога смерті. Письменники — жертви сталінських репресій. Випуск перший / Упоряд.

О. Мусієнко.— К., 1991.

2. Ільницький М. Західноукраїнська і емігрантська поезія 20— 30-х років.— К., 1992.

3. Історія української літератури ХХ ст.: У 2 кн.— К., 1993, 1994, 1998.

4. Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Антологія 1917— 1933.— К., 2001.

5. Мовчан Р. Українська проза ХХ століття в іменах: Посібник.— К., 1997.

6. Неврлий М. Українська радянська поезія 20-х років. Мікропортрети в художніх стилях і напрямах.— К, 1991.

7. 20-ті роки: літературні дискусії, полеміки.— К., 1991.

ПАВЛО ТИЧИНА

1. Барка В. Хліборобський Орфей, або кларнетизм // Сучасність.— 1961.— № 2.

2. Гальченко С. Текстологія поетичних творів П. Г. Тичини.— К., 1990.

3. Грабович Г. Диптих про Тичину // Грабович Г. До історії української літератури.— К., 1997.

4. Загребельний П. Кларнети ніжності // Загребельний П. Неложними устами.— К., 1981.

5. Коцюбинська М. Корозія таланту // Слово і час.— 1989.— № 11.

6. Маланюк Є. Павло Тичина. Фрагмент із ст. “Напровесні” // Літературна Україна.— 1992.— 14 травня.

7. Стус В. Феномен доби (Сходження на Голгофу слави).— К., 1993.

8. Тельнюк С. Молодий я, молодий...— К., 1990.

МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО

1. Білокінь С. Чи був Михайль Семенко футуристом? // Сучасність.— 1990.— № 10.

2. Ільницький О. Український футуризм. 1914—1930.— Львів, 2003.

3. Ільницький О. Шевченко і футуристи // Сучасність.— 1989.— № 5.

4. Ковалів Ю. Михайль Семенко і футуризм // Визвольний шлях.— 1995.— № 10—11.

5. Петровський М. “Хочу додому я, хочу в Київ”. Михайль Семенко — урбаніст // Вітчизна.— 1990.— № 1.

6. Сорока М. Поезомалярство М. Семенка // Слово і час.— 1992.— № 12.

7. Сулима М. “Дух мій в захопленні можливостей футурних” // Слово і час.— 1992.— № 12.

8. Черниш Г. До історії українського футуризму // Радянське літературознавство.— 1989.— № 8.

МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ

1. Зеров М. Літературний шлях Максима Рильського // Зеров М. Твори: У 2 т.— К., 1990.— Т. 2.

2. Ільєнко І. Жага: Труди і дні Максима Рильського.— К., 1995.

3. Лавріненко Ю. Лірика і ліричний епос Максима Рильського // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.— К., 1994, 2001.

4. Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського.— Кн.1: 1910—1941.— К., 1980.

5. Олександров Б. Рильський офіційний і Рильський справжній // Сучасність.— 1964.— № 9.

6. Стеценко О. Тема кохання у творчості Рильського // Дивослово.— 1995.— № 10—11.

ЄВГЕН ПЛУЖНИК

1. Базилевський В. Євген Плужник // Літературна Україна.— 1988.— № 45.

2. Коваленко-Плужник Г. Спогади // Україна.— 1990.— № 1—4.

3. Лавріненко Ю. Євген Плужник // Розстріляне відродження: Антологія 1917 — 1933.— К., 2001.

4. Новиченко Л. М. Євген Плужник // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн.— К., 1993.— Кн. 1.

5. Скирда Л. Євген Плужник: Нарис життя і творчості.— К., 1989.

6. Череватенко Л. Все, чим душа живе // Євген Плужник. Поезії.— К., 1988.

МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ

1. Агеєва В. Микола Хвильовий // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн.— К., 1993.— Кн. 1.

2. Дніпровський І. Микола Хвильовий: Портрет мятежника // Сучасність.— 1992.— № 3.

3. Жулинський М. Микола Хвильовий // Слово і доля.— К., 2002.

4. Мовчан Р. Ще раз про Миколу Хвильового, або Homo Ludens в українській прозі 20-х років // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.— 2003.— № 3.

5. Плющ Л. Про запахи слів Хвильового // Сучасність.— 1987.— № 7 — 8.

6. Шевчук В. Драма Миколи Хвильового // Слово і час.— 1994.— № 2.

7. Шерех Ю. Хвильовий без політики // Березіль.— 1991.— № 9.

ГРИГОРІЙ КОСИНКА

1. Агеєва В. Автор і герой як виразники оцінки зображуваного у прозі Г. Косинки // Агеєва В. Українська імпресіоністична проза.— К., 1994.

2. Жулинський М. Григорій Косинка // Жулинський М. Слово і доля.— К., 2002.

3. Кавун Л. Психологізм як елемент поетики новел Григорія Косинки // Українська мова і література в школі.— 1993.— № 2.

4. Костюк Г. Григорій Косинка // Костюк Г. Зустрічі і прощання.— Едмонтон, 1987.— Кн. 1.

5. Мовчан Р. Григорій Косинка // Українська проза ХХ століття в іменах: Посібник.— К., 1997.

6. Мороз-Стрілець Т. Голос пам’яті: Спогади.— К., 1989.

7. Наєнко М. Григорій Косинка // Українське слово: Хрестоматія...— К., 1994.— Кн. 2.

8. Рильський М. Слово Косинки // Косинка Г. Серце. Новели.— К., 1967.

ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ

1. Бабишкін О. Кіноспадщина Юрія Яновського.— К., 1987.

2. Костюк Г. Лицар культури нації; Маланюк Є. Юрій Яновський // Єлисавет.— 1992.— 19 серпня.

3. Лист у вічність: Спогади про Юрія Яновського.— К., 1980.

4. Мовчан Р. Неоромантична проза Юрія Яновського (“Майстер корабля”, “Чотири шаблі”) // Дивослово.— 2001.— № 7.

5. Островський Г. Все, що залишилось... // Вітчизна.— 1993.— № 3—4.

6. Панченко В. Морський рейс Юрія Третього.— Кіровоград, 2002.

7. Патетичний фрегат. Роман Юрія Яновського “Майстер корабля” як літературна містифікація.— К., 2002.

ВАЛЕР’ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ

1. Костюк Г. Валер’ян Підмогильний // Українське слово: Хрестоматія...— К., 1994.— Кн. 2.

2. Ласло-Куцюк М. “Місто” В. Підмогильного і французький роман ХІХ ст. // Шукання форми: Нариси з української літератури ХХ ст.— Бухарест, 1980.

3. Мельник В. Суворий аналітик доби: Валер’ян Підмогильний в ідейно-естетичному контексті української прози першої половини ХХ ст.— К., 1994.

4. Мовчан Р. Валер’ян Підмогильний — перекладач // Українська мова та література.— 2001.— № 5.

5. Мовчан Р. Проза Валер’яна Підмогильного. Доля. Людина. Стиль // Дивослово, 2000.— № 1.

6. Мовчан Р. Український модерністичний роман: “Місто”, “Невеличка драма” В. Підмогильного // Дивослово.— 2001.— № 2.

7. Шевчук В. Полинова зоря Валер’яна Підмогильного // Українська мова і література в школі.— 1991.— № 2.

8. Шерех Ю. Людина і люди (“Місто” Валеріана Підмогильного) // Ю. Шерех. Не для дітей.— Нью-Йорк, 1964.

В. ДОМОНТОВИЧ

1. Агеєва В. Нова жінка у прозі В. Домонтовича // Слово і час.— 2002.— № 10.

2. Брайчевський М. В. Петров — учений-універсал // Слово і час.— 2002.— № 10.

3. Загоруйко Ю. Митець незвичайної долі (Віктор Петров-Домонтович) // Слово і час.— 1992.— № 7.

4. Новиченко Л. Родом з двадцятих... // Вітчизна.— 1990.— № 11.

5. Шерех Ю. Віктор Петров, як я його бачив // Шерех Ю. Пороги і запоріжжя...— Харків, 1998.—

Т. 3.

ОСТАП ВИШНЯ

1. Журавський А. “Скажіть усім, що я не ворог народу” // Літературна Україна.— 1988.— № 23.

2. Мовчан Р. Остап Вишня // Українська проза ХХ століття в іменах: Посібник.— К., 1997.

3. Новиченко Л. Остапові Вишні — сто літ // Слово і час.— 1990.— № 1.

4. Присяжна Т. Сторінками життєпису Остапа Вишні // Дивослово.— 1996.— № 2.

5. Суровцова Н. Перехрещені стежки (Остап Вишня) // Слово і час.— 1991.— № 8.

6. Чиб’ю. 1934. Уривки з табірного щоденника // Літературна Україна.— 1989.— 3 серпня.

МИКОЛА КУЛІШ

1. Кузякіна Н. Ув’язнений за суворою ізоляцією // Київ.— 1993.— № 7.

2. Куліш А. Спогади про Миколу Куліша // Куліш М. Твори в двох томах.— К., 1990.— Т. 2.

3. Лавріненко Ю. Микола Куліш // Розстріляне відродження: Антологія 1917 — 1933.— К., 2001.

4. Панченко В. Арки і шибениці (драматургія Миколи Кулiша). — Кіровоград, 1997.

5. Свербилова Т. Микола Куліш // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн.— К., 1993.— Кн. 1.

6. Шерех Ю. “Шоста симфонія” Миколи Куліша // Куліш М. Твори в двох томах.— К., 1990.— Т. 2.

БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ

1. Антонич. Б.-І. Національне мистецтво: між змістом і формою // Україна: Наука і культура. Щорічник.— Вип. 24.— К., 1990.

2. Весни розспіваної князь: Слово про Антонича.— К., 1989.

3. Жулинський М. Богдан-Ігор Антонич // Слово і доля.— К., 2002.

4. Ільницький М. Богдан-Ігор Антонич. Літературний портрет.— К., 1991.

5. Ласло-Куцюк М. Все на світі має свою душу // Дивослово.— 1994.— № 10—11.

6. Новикова М. Міфосвіт Антонича // Сучасність.— 1992.— № 9.

7. Славутич Я. Від землепоклонства до християнства? // Слово і час.— 1993.— № 8.

ОСИП ТУРЯНСЬКИЙ

1. Карманський П. Осип Турянський // Українська богема.— Львів, 1936.

2. Печарський А. “Поза межами болю” О. Турянського: функція персонажа як “фігури” несвідомого // Слово і час.— 1999.— № 1.

3. Федорів Р. Повернення Осипа Турянського // Турянський О. Син землі. Вибрані твори.— К., 1989.

ЄВГЕН МАЛАНЮК

1. Базилевський В. Римлянин з Архангорода (Євген Маланюк: фізіотерапія батогом і металом) // Сучасність.— 1997.— № 1.

2. Барабаш Ю. Український Єремія. Євген Маланюк: парадигма малоросійства // Слово і час.— 1997.— № 1.

3. Войчишин Ю. Ярий крик і біль тужавий: Поетична особистість Євгена Маланюка.— К., 1993.

4. Ільницький М. Степове прокляття України (історіософія поезії Євгена Маланюка) // Українська мова і література в школі.— 1993.— № 7.

5. Куценко Л. Dominus Маланюк: тло і постать.— Кіровоград, 2001.

6. Салига Т. З Україною в серці: штрихи до портрета Євгена Маланюка // Українська мова і література в школі.— 1991.— № 10.

ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА

1. Зборовська Н. “Танцююча зірка” Тодося Осьмачки.— К., 1996.

2. Кейван М. У самотній мандрівці до вічности. Спогади про Тодося Осьмачку // Україна.— 1992.— № 32, 33, 37.

3. Колесниченко-Братунь Н. “Старший боярин” Т. Осьмачки і традиції європейської прози // Дзвін.— 1995.— № 4.

4. Слабошпицький М. Поет із пекла. Роман.— К., 2003.

5. Шевчук В. “Людина між свідомістю і природою”. Про прозаїчний триптих Тодося Осьмачки // Кур’єр Кривбасу.— 1998.— № 99—100.

6. Шерех Ю. Над Україною дзвони гудуть // Дивослово.— 1995.— № 1.

ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО

1. Гребньова В. “Народ, який не знає своєї історії, є народ сліпців”. Творчість О. Довженка періоду Другої світової війни: пошук вічних істин // Дзвін.— 1996.— № 7.

2. Дзюба І. Знаки духовної співмірності (штрихи до світового контексту естетики Олександра Довженка ) // Дивослово.— 1996.— № 1.

3. Довженко і світ. Творчість О. П. Довженка в контексті свiтової культури.— К., 1984.

4. Дончик В. Олександр Довженко // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн.— К., 1994.— Кн. 2.— Ч. 1.

5. Корогодський Р. Довженко в полоні. Розвідки та есеї про майстра.— К., 2000

6. Кошелівець І. Олександр Довженко. Спроба творчої біографії.— Мюнхен, 1980.

7. Куценко М. Український геній у вигнанні: Олександр Довженко // Слово і час.— 1997.— № 5—6.

8. Мовчан Р. Олександр Довженко // Мовчан Р. Українська проза ХХ ст. в іменах: Посібник.— К., 1997.

9. Царинник М. Плянетне видиво: міфотворче світовідчування Олександра Довженка // Сучасність.— 1973.— № 10—12.

ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ, ОЛЕНА ТЕЛІГА

1. Олена Теліга. О краю мій... Твори. Документи. Біографічний нарис / Упоряд. Н. Миронець.— К., 1999.

2. Ольжич О. Незнаному воякові. Заповідане живим.— К., 1994.

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

1. Кошелівець І. У хороший шевченків слід ступаючи // Дивослово.— 1995.— № 1.

2. Негода М. Поет на троні // Кур’єр Кривбасу.— 2003.— № 158.

3. Сверстюк Є. Василь Симоненко прилетів на білому коні // Сучасність.— 1995.— № 1.

4. Світличний І. Перша книга поета... // Слово і час.— 1997.— № 7.

5. Симоненко В. // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн.— К., 1995.— Кн. 2.— Ч. 2.

6. Стус В. Серед грому і тиші // Сучасність.— 1995.— № 1.

7. Ткаченко А. Василь Симоненко. Нарис життя і творчості.— К., 1990.

8. Шудря М. Василева криниця // Дивослово.— 1995.— № 12.

ІВАН ДРАЧ

1. Драч І. “Не зумів витиснути із себе поета...” // Сучасність.— 1995.— № 1.

2. Ільницький М. Іван Драч. Нарис творчості.— К., 1986.

3. Рубан В. Третє пришестя І. Драча // Київ.— 1996.— № 9—10.

4. Слабошпицький М. Поет, який має талант бути Драчем // Дивослово.— 1996.— № 10.

5. Ткаченко А. Іван Драч // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн.— К., 1995 — Кн. 2.— Ч. 2.

6. Шевченко А. Сонце і слово Івана Драча // Дивослово.— 1996.— № 10.

МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

1. Дзюба І. Що ти — це ти // Літературна Україна.— 1986.— 6 листопада.

2. Ковалів Ю. “Творись, мій труд!” // Радянське літературознавство.— 1986.— № 11.

3. Микола Вінграновський // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн.— К., 1995 — Кн. 2.— Ч. 2.

4. Моренець В. Відтворити цілісність світу // Вітчизна.— 1981.— № 5.

5. Салига Т. Микола Вінграновський.— К., 1989.

ДМИТРО ПАВЛИЧКО

1. Земляк В. Павличко сьогодні // Літературна Україна.— 1977.— 22 листопада.

2. Ільницький М. Дмитро Павличко. Нарис творчості.— К., 1985.

3. Моренець В. Дмитро Павличко // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн.— К., 1995 — Кн. 2.— Ч. 2.

4. Равлів І. Тематичне й жанрове розмаїття Павличкової лірики 90-х // Слово і час.— 1998.— № 9—10.

5. Савчин Т. Сонети Дмитра Павличка: поетика жанру.— К., 1999.

6. Ткаченко Л. Ностальгія Дмитра Павличка // Слово і час.— 1999.— № 10.

ІРИНА ЖИЛЕНКО

1. Дрозд В. Музей живого письменника, або моя довга дорога в ринок. Повість-шоу.— К., 1994.

2. Жиленко І. Homo feriens // Сучасність.— 2002.— № 4—9.

3. Жиленко І. “Не розбивайте мій ліхтар!” (замість автобіографії) // Жиленко І. Євангеліє від ластівки.— Харків, 2000.

4. Никанорова О. “І добрі дерева стояли на добрій землі...” // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.— К., 1995 — Кн. 4.

5. Шарова Є. Ірина Жиленко // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн.— К., 1995 — Кн. 2.— Ч. 2.

ЛІНА КОСТЕНКО

1. Брюховецький В. Ліна Костенко.— К., 1990.

2. Гусар-Струк Д. Історичний роман Ліни Костенко // Сучасність.— 1990.— № 5.

3. Клочек Г. Історичний роман Ліни Костенко “Маруся Чурай”.— Кіровоград, 1998.

4. Коляда Т. Віртуальна дійсність в поезії Ліни Костенко // Світовид.— 1996.— Ч. 3.

5. Кудрявцев М. Митець і час: ідейна проблематика поетичної драми Ліни Костенко // Дивослово.— 1998.— № 8.

6. Панченко В. Поезія Ліни Костенко.— Кіровоград, 1997, або в кн.: Урок літератури.— Кіровоград, 2000.

7. Симоненко В. Краса без красивостей // Слово і час.— 1990.— № 3.

8. Шелест В. Образні асоціації в поезії Ліни Костенко // Дивослово.— 1994.— № 2.

9. Шпиталь А. Книга болю з проблиском надії; Мовчан Р. Позбутися рабського комплексу; Кодак М. “Берестечко”: один урок українству // Слово і час.— 2000.— № 1.

10. Фізер І. Шедеври поетичної мітоісторії Ліни Костенко // Сучасність.— 1988.— № 7—8.

ОЛЕСЬ ГОНЧАР

1. Вінок пам’яті Олеся Гончара: Спогади. Хроніка.— К., 1997.

2. Гончар О. “Віриться, Україна перетриває й це...” // Слово і час.— 1998.— № 4—5.

3. Гончар О. “Душа й природа в злагоді своїй...” // Слово і час.— 1996.— № 4—5.

4. Гончар О. Катарсис.— К., 2000.

5. Гончар О. Поетичний пунктир походу. Поезії.— К., 2000.

6. Олесь Гончар: Початок пожиттєвого випробування // Дивослово.— 1998.— № 5.

7. Гончар О. Чим живемо: на шляхах до українського відродження.— К., 1991.

8. Гончар О. Щоденники у трьох томах.— К., 2002—2004.

9. Гончар О. Щоденникові записи // Дніпро.— 1999.— № 7—8.

10. Гуменний М. Олесь Гончар: Книга для вчителя.— К., 1991.

11. Дончик В. Осягнення гармонії. Нотатки різних літ // Дончик В. Зупинені миті.— К., 1989.

12. Жулинський М. Олесь Гончар: творчість як доля // Українська мова і література в школі.— 1991.— № 11—12.

13. Погрібний А. Олесь Гончар.— К., 1989.

14. Погрібний А. Орбіти художнього слова // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.— К., 1994 — Кн. 3.

15. Сверстюк Є. Собор у риштованні // Дивослово.— 1998.— № 5.

ГРИГІР ТЮТЮННИК

1. Аврахов Т. Екзистенція в художньому слові Григора Тютюнника // Українська мова і література в школі.— 1992.— № 9—10.

2. Вічна загадка любові: Літературна спадщина Григора Тютюнника. Спогади про письменника.— К., 1988.

3. Гуторов О. Незахищене серце: Характер і час Григора Тютюнника // Прапор.— 1990.— № 7—9.

4. Закон спільного кореня: Листування між Григорієм та Григором Тютюнниками // Вітчизна.— 1986.— № 6.

5. Ласло-Куцюк М. Тенденції сучасної української прози // Шукання форми: нариси з української літератури ХХ століття.— Бухарест, 1980.

6. Мовчан Р. Григір Тютюнник // Українська проза ХХ століття в іменах: Посібник.— К., 1997.

7. Мовчан Р. Неопублікованими сторінками записників Григора Тютюнника // Слово і час.— 1993.— № 8.

8. Мовчан Р. Чи був дитячим письменником Григір Тютюнник? // Літературна Україна.— 2001.— 6 грудня.

9. Мороз Л. Григір Тютюнник: Літературний портрет.— К., 1991.

10. “Скучаю за твоїм словом...” (Листи Григора Тютюнника) // Слово і час.— 1991.— № 12.

11. Шевченко А. Щастя і злощастя Григора Тютюнника // Радянське літературознавство.— 1989.— № 10.

12. Шудря М. Непідкупний голос правди: Невідоме про Григора Тютюнника // Дивослово.— 1996.— № 4.

ВАСИЛЬ СТУС

1. Жулинський М. Василь Стус // Жулинський М. Слово і доля.— К., 2002.

2. Коцюбинська М. Стусове “самособоюнаповнення” // Сучасність.— 1995.— № 6.

3. Наливайко Д. Василь Стус — перекладач // Всесвіт.— 1991.— № 1.

4. Не відлюбив свою тривогу ранню... Василь Стус — поет і людина: Спогади, статті, листи, поезії.— К., 1993.

5. Оникієнко І. Символ “веселий цвинтар” в “естетиці страждання” В. Стуса // Слово і час.— 1997.— № 2.

6. Павлишин М. Квадратура круга: пролегомени до оцінки Василя Стуса // Дивослово.— 1994.—

№ 1.

7. Стус Д. Берегами конспектів В. Стуса. До літературної біографії письменника // Слово і час.— 2000.— № 9.

8. Стус як текст.— Мельборн, 1992.

9. Шевельов Ю. Трунок і трутизна // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.— К., 1994 — Кн. 3.

ВАСИЛЬ ЗЕМЛЯК

1. Ващенко Ю. На перетині художніх світів: Вавилон на чебреці і Клошмерль Вавилонський (про типологічну спорідненість творів В. Земляка і Г. Шевальє // Слово і час.— 2001.— № 1.

2. Гончар О. Співець рідної землі // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.— К., 1995.— Кн. 4.

3. Дімаров А. Зрештою, життя прекрасне // Слово і час.— 1998.— № 4—5.

4. Жулинський М. “Я поведу вас у вічність...” // Наближення.— К., 1986.

5. Заповіт любові. Спогади про Василя Земляка.— К., 1983.

6. Неопубліковані нотатки Василя Земляка // Слово і час.— 1993.— № 4.

7. Сивокінь Г. Василь Земляк // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн.— К.,1995 — Кн. 2.— Ч. 2.

8. Слабошпицький М. Василь Земляк. Нарис життя і творчості.— К., 1994.

9. Усмішки Василя Земляка, записані Миколою Мащенком // Дніпро.— 1991.— № 8.

ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК

1. Жулинський М. “... І метафори реального життя” // Наближення.— К., 1986.

2. Кравченко А. Валерій Шевчук // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн.— К., 1995 — Кн. 2.— Ч. 2.

3. Медвідь В. Поєднав традиційну оповідь з модерном... // Літературна Україна.— 1997.— 30 січня.

4. Мовчан Р. Валерій Шевчук // Українська проза ХХ століття в іменах: Посібник.— К., 1997.

5. Онишкевич Л. Шлях вічного повороту // Сучасність.— 1996.— № 1.

6. Павлишин М. “Дім на горі” Валерія Шевчука // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.— К., 1994 — Кн. 3.

7. Тарнашинська Л.“Паралельна дійсність” у координатах притчі: Вільям Голдінг та Валерій Шевчук // Всесвіт.— 1999.— № 2.

8. Тарнашинська Л. Свобода вибору — єдина форма самореалізації в абсурдному світі // Сучасність.— 1995.— № 3.

9. Фізер І. Промова на врученні премії фундації Антоновичів Валерію Шевчуку // Слово і час.— 1991.— № 12.

10. Шевчук В. Виступ на врученні премії фундації Антоновичів // Слово і час.— 1991.— № 12.

11. Шевчук В. Мій театр та моє кіно. Автобіографічні згадки. Вертеп // Кур’єр Кривбасу.— 1997.— № 81—82.

12. Шевчук В. Сад житейський думок, трудів та почуттів // Шевчук В. Темна музика сосон. Сад житейський... — К., 2003.

ПАВЛО ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ

1. Дончик В. Істина — особистість (Проза Павла Загребельного).— К., 1984.

2. Загребельний П. “Думки нарозхрист” — К., 1997.

3. Загребельний П. Неложними устами.— К., 1981.

4. Загребельний П. “Потрібна незалежність розуму” // Літературна Україна.— 1987.— 2 липня.

5. “Замкнене коло нашої історії — ось це я мав на увазі”. Інтерв’ю з Павлом Загребельним, автором роману “Диво” // Панченко В. Урок літератури.— Кіровоград, 2000.

6. Слабошпицький М. Історія сучасності й сучасність історії // Слабошпицький М. Літературні профілі.— К., 1984.

7. Фащенко В. Павло Загребельний. Нарис творчості.— К., 1984.

8. Шпиталь А. Історична проза Павла Загребельного — К., 1986.

ВАСИЛЬ БАРКА

1. Барка В. Автобіографія // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.— К., 1994.— Кн. 2.

2. Вірний М. Портрет поета.— Рівне, 1998.

3. Жулинський М. Василь Барка // Слово і доля.— К., 2002.

4. Жулинський М. Він — із подвижників Божих. Із розмови Миколи Жулинського з Василем Баркою // Літературна Україна.— 1998.— 20 серпня.

5. Мовчан Р. Український лірник на американській землі // Дивослово.— 1998.— № 7.

6. Мовчан Р. “Жовтий князь” Василя Барки // Слово і час.— 1998.— № 12.

7. Мовчан Р. “Жовтий князь” Василя Барки. Стаття перша, стаття друга // Дивослово.— 2002.—

№ 3, 4.

8. Плющ Л. Заразар — Заказар // Сучасність.— 1987.— № 10.

СУЧАСНА МОЛОДА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

1. Білоцерківець Н. БУ-БА-БУ та ін., або Дещо про український поетичний авангард // Літературна панорама.— 1990.— К., 1990.

2. Бовсунівська Т. Типологія української посттоталітарної художньої деструкції світобудови // Сучасність.— 2003.— № 10.

3. Гундорова Т. Бу-Ба-Бу, Карнавал, Кіч // Критика.— 2000.— № 7—8.

4. Гундорова Т. Постмодерністська фікція Андруховича з постколоніальним знаком питання // Сучасність.— 1993.— № 9.

5. Жулинський М. Подих третього тисячоліття.— Луцьк, 2000.

6. Зборовська Н. Феміністичні роздуми на карнавалі мертвих поцілунків.— Львів, 1999.

7. Квіт С. Свобода стилю: Есе та статті.— К., 1996.

8. Павлишин М. Що перетворюється в “Рекреаціях” Юрія Андруховича? // Канон та іконостас.—

К., 1997.

9. Плерома. Мала українська енциклопедія актуальної літератури.— Івано-Франківськ, 1998.

10. Процюк С. Лицарі стилосу та кав’ярень: Есе про дев’яностиків.— К., 1996.

11. Слапчук В. Світ у слові (інтерв’ю) // Кур’єр Кривбасу.— 2000.— № 127.

12. Ткачук М. Літературний процес 90-х років ХХ століття // Українська мова та література.— 2000.— № 22.

13. Ткачук М. Метафора, що вивертає світ. Поезія дев’ятдесятників // Кур’єр Кривбасу — 1999.— червень.

14. Харчук Р. Покоління постепохи. Проза // Дивослово.— 1998.— № 1.

КРИТЕРІЇ

оцінювання письмових робіт абітурієнтів

за тестовими технологіями

з української мови та літератури

Для абітурієнтів з повною загальною середньою освітою(11 класів)

Зміст роботи визначається на основі Програми зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури для осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти (затверджено Міністерством освіти і науки України, наказ від 01.10.2014 р. № 1121).

Загальна кількість завдань роботи – 57.

На виконання роботи відведено 150 хвилин.

Письмова робота з української мови і літератури складається із завдань трьох форм:

1. Завдання з вибором однієї правильної відповіді (№1–23, 29–33, 34–53). До кожного із завдань подано чотири або п’ять варіантів відповіді, з яких лише один правильний. Завдання вважається виконаним, якщо абітурієнт вибрав і позначив правильну відповідь у бланку відповідей.

2. Завдання на встановлення відповідності (№24–28, 54–56). До кожного завдання подано інформацію, позначену цифрами (ліворуч) і буквами (праворуч). Щоб виконати завдання, необхідно встановити відповідність інформації, позначеної цифрами та буквами (утворити «логічні пари»). Завдання вважається виконаним, якщо абітурієнт правильно зробив позначки на перетинах рядків (цифри від 1 до 4) і колонок (букви від А до Д) у таблиці бланка відповідей .

3. Завдання з розгорнутою відповіддю (№57). Завдання цієї форми передбачає створення абітурієнтом власного аргументативного висловлення.

Схеми оцінювання завдань письмової роботи з української мови і літератури:

1. Завдання з вибором однієї правильної відповіді (№1–23, 29–33, 34–53) оцінюється в 0 або 1 бал: 1 бал, якщо вказано правильну відповідь; 0 балів, якщо вказано неправильну відповідь, або вказано більше однієї відповіді, або відповіді не надано.

2. Завдання на встановлення відповідності («логічні пари») (№24–28, 54–56)оцінюється в 0, 1, 2, 3 або 4 бали: 1 бал за кожну правильно встановлену відповідність («логічну пару»); 0 балів, якщо не вказано жодної правильної логічної пари або відповіді на завдання не надано.

3. Завдання з розгорнутою відповіддю(№57) оцінюється від 0 до 20 балів за критеріями змісту та мовного оформлення:

1. Теза: 0, 1 або 2 бали.

2. Аргументи: 0, 1 або 2 бали.

3а. Приклад із літератури чи інших видів мистецтва: 0, 1 або 2 бали.

3б. Приклад, що є історичним фактом або випадком із життя: 0, 1 або 2 бали.

4. Логічність, послідовність: 0, 1 або 2 бали.

5. Висновок: 0, 1 або 2 бали.

6а. Орфографія та пунктуація: 0, 1, 2, 3 або 4 бали.

6б. Лексика, граматика та стилістика: 0, 1, 2, 3 або 4 бали.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗАВДАННЯ З РОЗГОРНУТОЮ ВІДПОВІДДЮ (ВЛАСНОГО ВИСЛОВЛЕННЯ) З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Зміст власного висловлення оцінюють за шістьома критеріями (1, 2, , , 4 та 5), як показано в таблиці 1.

Таблиця 1

Критерій

Змістовий вияв і композиційне оформлення критерію

Бали

1.

Теза

Учасник вправно формулює тезу

2

Учасник не формулює тези вправно

1

Учасник не формулює тези або формулює тезу, яка не відповідає запропонованій темі

0

2.

Аргументи

Учасник наводить принаймні два доречні й переконливі аргументи

2

Учасник наводить принаймні один доречний аргумент.

Аргументи дублюють один одного, тобто другий аргумент перефразовує зміст першого.

Один з аргументів не є доречним стосовно сформульованої тези

1

Учасник не наводить жодного аргументу або наведені аргументи не є доречними

0

3а.

Приклад із літератури чи

інших видів мистецтва

Один з аргументів підкріплено принаймні одним розгорнутим, добре поясненим прикладом з

художньої літератури чи інших видів мистецтва

2

Немає мотивації наведення прикладу.

Приклад не конкретизований через художній образ.

У прикладі є фактичні помилки

1

Прикладу з літератури чи інших видів мистецтва немає або він не є доречним

0

3б.

Приклад, що є

історичним фактом або

випадком із життя

Учасник наводить принаймні один доречний приклад або з історії, або із суспільно-політичного

життя, або з власного життя

2

Немає мотивації наведення прикладу; приклад не конкретизований; у прикладі є фактичні помилки

1

Прикладу з історії, суспільно-політичного чи власного життя немає або він не є доречним

0

4.

Логічність, послідовність

Висловлення демонструє зосередженість на обговорюваній проблемі, цілісний, послідовний і

несуперечливий розвиток думки (логічність і послідовність викладу)

2

У роботі є порушення логічності, цілісності, послідовності й несуперечливості розвитку думки

1

Логіки викладу, цілісності, послідовності й несуперечливості розвитку думки немає

0

5.

Висновок

Висновок відповідає запропонованій темі й органічно випливає зі сформульованої тези, аргументів і

прикладів

2

Висновок лише частково відповідає тезі або не пов’язаний з аргументами та прикладами

1

Висновку немає; висновок не відповідає сформульованій у власному висловленні тезі; висновок не

пов’язаний з аргументами та прикладами

0

Мовне оформлення власного висловлення оцінюють за двома критеріями (та ), як показано в таблицях 2 і 3.

Таблиця 2

Критерій

Кількість помилок

Бали

6а.

Орфографія та

пунктуація

0–1

4

2–6

3

7–11

2

12–16

1

17 і більше

0

Таблиця 3

Критерій

Кількість помилок

Бали

6б.

Лексика, граматика та

стилістика

0–1

4

2–4

3

5–7

2

8–10

1

11 і більше

0

Під час оцінювання орфографічної й пунктуаційної нормативності роботи дві негрубі помилки рахують як одну грубу. До негрубих зараховують такі помилки:

• у написанні великої літери в складних власних назвах;

• у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками;

• у випадках нерозрізнення не/ні (не хто інший / ніхто інший …);

• у випадках, коли замість одного розділового знака поставлений інший;

• у пропуску одного зі сполучуваних розділових знаків або в порушенні їхньої послідовності.

Негрубу орфографічну й негрубу пунктуаційну помилки не сумують і не зараховують як одну грубу.

Систематичне порушення норм милозвучності (три і більше випадків порушення на одне з правил: у–в, і–й–та) рахують як одну стилістичну помилку.

Повторювані помилки (помилка у тому самому слові, яке повторюється кілька разів), підкреслюються, на поля не виносяться й вважаються однією помилкою; однотипні (помилки на те саме правило, але в різних словах) вважаються різними помилками. Помилки у різних морфемах спільнокореневих слів або одного слова на одне правило, у різних словах на те саме правило вважати за різні помилки.

Підкреслювати, але не враховувати помилки, що спотворюють звуковий склад( наприклад, «дулпо» замість «дупло»).

За наявності п'яти і більше виправлень (неправильне написання на правильне) чи більше п’ятьох уникань переносу слів знімається по 1 балу із загальної кількості балів.

Під час перевірки помилки підкреслюються, класифікуються, виносяться відповідними позначками на поля.

Роботу, що не відповідає темі власного висловлення, буде оцінено в 0 балів.

Роботу обсягом до 100 слів буде оцінено в 0 балів.

Максимальна кількість балів за завдання №57 – 20.

Максимальна кількість балів, яку можна набрати, правильно виконавши всі завдання письмової роботи з української мови і літератури, – 100.

Голова предметної екзаменаційної комісіїН.М.Шевченко

Відповідальний секретар

приймальної комісії КЗОЗ «ХОМК»О.В.Калуцька